СПІНАЛЬНА ТРАВМА

Для оцінки ступеня пошкодження спинного мозку і складання прогнозу відновлення застосовується шкала тяжкості ушкоджень спинного мозку, розроблена Міжнародним медичним суспільством параплегії (параплегія — параліч обох верхніх або нижніх кінцівок) і Американською асоціацією спінальної травми. Виділяється кілька груп ушкоджень:

Група А характеризується повним пошкодженням спинного мозку: повністю пригнічені рухові функції нижче рівня ушкодження, повністю відсутня чутливість в анальної області;

Група B характеризується неповним пошкодженням: відсутня рухова функція нижче рівня ушкодження, при цьому чутливість зберігається;

Група С — спинний мозок пошкоджений частково: збережені руху нижче області поразки з силою м'язів на рівні менше 3-х балів.

У групі Д відзначається часткове пошкодження спинного мозку, рухові функції нижче рівня ураження збережені на рівні 3 і більше балів;

У групі Е спинний мозок функціонує нормально, моторні і сенсорні функції не порушені.

Якщо спинний мозок пошкоджений частково, пацієнти відновлюються як мінімум на один ступінь за шкалою ASIA. За результатами спостережень, до 70-80% пацієнтів з частковим ураженням спинного мозку в результаті реабілітаційних заходів домагалися істотного поліпшення. При повному ураженні поліпшення носять або незначний характер, або зовсім не наступають.

Пацієнти з травмами спинного мозку схильні до ризику ускладнень, викликаних знерухомленим становищем, тому реабілітаційні заходи необхідно проводити з перших днів після травми або операції. Найбільш часті ускладнення:

• Нетримання сечі, інфекція сечовивідних шляхів
• Пролежні
• Вегетативна дісрефлексія (підвищений артеріальний тиск, прискорене або уповільнене серцебиття, аритмії, рясне потовиділення, нечітке зір)
• Пневмонії
• Статичність, тромбози глибоких вен, у ногах біль

Комплесна відновна терапія травм спинного мозку забезпечується поєднанням різних засобів консервативного і оперативного лікування та диференціюється залежно від механізму травми, характеру ушкодження, рівня ушкодження, тяжкості і періоду захворювання спинного мозку, а також ступеня компенсації порушених функцій організму. Використовують медикаментозну терапію, лікування положенням, дієто- і психотерапію, ортопедичні засоби, засоби фізичної реабілітації.

Реабілітація після травми хребта і відновлення втрачених функцій – завдання не з простих, але реальних і науково доведених. І провідна роль при цьому відводиться фізичним методам лікування і засобам ЛФК

До реабілітаційних методів відносяться: заняття на спеціальних тренажерах, особлива лікувальна фізкультура, лікувальний массаж, рефлексотерапія, фізіотерапія, механотерапія

• Лікар фізичної і реабілітаційної медицини

Збирає анамнез пацієнта, приймає участь в розробці реабілітаційного плану пацієнта, проводить апаратну фізичну терапію, контролює процес реабілітації протягом всього часу відновлення пацієнта.

• Фізичний терапевт

Відповідає за відновлення рухових функцій пацієнта, та підбирає індивідуальні методики відновлення в залежності від стану.

• Ерготерапевт

Відповідає за відновлення пацієнта у соціально-побутовому плані та відновлення функцій верхніх кінцівок.

• Логопед

Відповідає за відновлення функції речового апарату та ковтання.

• Медична сестра

Відповідає за контроль отримання пацієнтом медикаментозної терапії.